Хоперець, Черноморец
Ви мене не чуєте чи не бачите? Може мені необхідно якісь курси пройти, щоб доступніше висловлювати свої думки? 
Ще раз Вам кажу, що я навів приклад, того як обидві ці Церкви боролись за своє виживання в більшовицькій країні! Але у одному випадку Ви вибачаєте, а у другому навішуєте ярлик! Те що я дав цитати "прогину" УГКЦ, не пов'язане в контексті цієї розмови з результатом такого вчинку. Прогинались обидві Церкви, чи може Вам не відома історія РПЦ?
У взаєминах РПЦ і більшовицької держави можна виділити кілька періодів:
1) період 1922-1927 років, коли влада хотіла роздробити Церкву на частини і домогтися повної лояльності церковних ієрархів режиму, знищивши всі інші частини Церкви;
2) період 1927-1940 років, - масовий терор, знищення основної частини духовенства, відхід від релігії переважної частини населення;
3) період 1941-1954 років, коли радянський режим визнав право РПЦ на існування на умови перетворення її в слухняне і німих знаряддя цього режиму;
4) період 1954-1964 років, - останній натиск держави на РПЦ з метою знищити залишки можливого опору;
5) період 1965-1987 років, коли РПЦ існувала «на узбіччі» радянського суспільства і під наглядом спецслужб, як частина державної Системи контролю за населенням;
6) період після 1988 року, коли РПЦ спочатку дарується повна самостійність, а потім вона стає привілейованої Церквою в умовах сучасної Росії.
Хоперець
А те, що Ви тут маніпулюєте "сергіанстом" лише вкотре свідчить про вашу заангажованість! Якщо Ви вже знаєте про це явище, то напевно мали б знати, що основна частина церковних ієрархів та священиків - і всередині і поза СРСР - відкинула капітуляцію Сергія перед більшовиками. Серед них налічувалося 37 єпископів і митрополитів РПЦ, серед яких були такі, що користувалися величезним авторитетом в Церкві і стояли вище Сергія по старшинству в церковній ієрархії митрополити Агафангел, Йосип і Кирило (глави Ленінградської, Воронезької та Ярославської єпархій). Вони не визнали Сергія главою Церкви.
Але якщо і говорити про Сергія, то його дії цілком пояснюються необхідністю вижити, що абсолютно перегукується з листом Шептицького. Те що одним це вдалось, а іншим ні, не спростовує самого факту, що ініциатива йшла від самої УГКЦ. Я не можу і не звинувачую в цих діях ні РПЦ ні УГКЦ, адже я живу в інший час і мені дуууже важко уявити, що їм довелось пережити і що їх штовхало на ці кроки. А Ви ж натягуєте на себе мантії суддів та попри всі аналогії та аргументи маєте нахабство когось засуджувати!
Крім того, Ви тут розпинаєтесь про те, що РПЦ не вибачилась за співпрацю з більшовиками. Я не дуже володію темою, тому прошу Вас навести приклади, коли УГКЦ вибачалась за листи до Гітлера та Сталіна, а також за пряму співпрацю з окупаційним режимом:
… Кроме групп Бандеры и Мельника, пункт абвера, а также командование абвера 202, использовали Украинскую православную церковь [УГКЦ — авт.] В учебных лагерях генерал-губернаторства проходили подготовку и священники украинской униатской церкви, которые принимали участие в выполнении наших заданий наряду с другими украинцами… Прибыв во Львов с командой 202-Б (подгруппа II), подполковник Айкерн установил контакт с митрополитом украинской униатской церкви. Митрополит граф Шептицкий, как сообщил мне Айкерн, был настроен пронемецки, предоставил свой дом в распоряжение Айкерна для команды 202, хотя этот дом и не был конфискован немецкими воинскими властями. Резиденция митрополита находилась в монастыре во Львове. Вся команда снабжалась из запасов монастыря. Обедал митрополит, по обыкновению, вместе с Айкерном и его ближайшими сотрудниками. Позднее Айкерн как начальник команды и руководитель отдела ОСТ приказал всем подчиненным ему отрядам устанавливать связь с церковью и поддерживать её.
— ЦГАООУ, ф. 57, оп. 1, дело 338, стр. 241—250)
P.S. Я не прагну когось в чомусь звинуватити, я лише закликаю Вас оцінювати події однаково, а не через призму власної ненависті!
Всі лекції з історії України засвоєно!
