Зорро написал(а):Хоперець
Глянул, то что и говорил, тот язык не совсем нынешний украинский,и к русскому тоже похож.
Зорро написал(а):Хоперець
Глянул, то что и говорил, тот язык не совсем нынешний украинский,и к русскому тоже похож.
Звичайно, що народна мова і літературна - це трохи інша справа. Літературна увібрала у себе різні діалекти, ПЛЮС МАСУ СУЧАСНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ, ЯКОЇ НЕ БУЛО ЩЕ У 19 СТОЛІТТІ.
Але листи Кухаренка і Шевченка - це цікавий показник народної мови, з якої Шевченко і Куліш оформили ранню літературну українську мову.
Ось оригінальний лист. З якого можна зробити висновки, що понад 90% слів використовуються у сучасній літературній мові...
Екатеринодаръ. Февраля 21, 1858.
Ажъ теперъ, мій стародавній друже Тарасе Григоровичу, я зобрався одвитыть на посланіе твое, писанне до мене зъ Астрахани ще въ августи прошлаго року. Письмо до тебе на имъя Еленева за Москаля, Ченця и Майскій вечиръ я пысавъ; дывуюся, що ты не получавъ його.
Чи не соромъ тоби, друже мій стародавній, що твій брать ридный да служить у насъ въ Чорноморіи, а ты не помусывъ мени й написаты! Годивъ два назадъ ябъ іому помигъ, бо я бувъ тоди на такому мисти, шо пидчиненному могъ добро робиты, а теперь минулося... Сынъ мій старшій, що ты його знаешъ, роспитавсь зъ артилерійскими офицерами, що въ ихъ служитъ твій брать, сказавъ мени, а я заразъ: «подавай іого сюды!» Оть и прыйшовъ, а я й питаю: «Якъ тебе зовуть? — Петро Шевченко! — Здоровъ Петре! — Здраствуйте! А я іому выйнявъ зъ запазухи твое полычьча тай показую іому, тай кажу: «А дывыся Петре, що се таке? — И це мій брать, каже. Тоди я давай іого садовиты, такъ не сидае, бо добре вымуштрованный сердега. Ну я бачу, що не посажу, почавъ іого роспытуваты: колы въ москаляхъ, де стоить и проч. Сказавъ я іому щобъ ходывъ до насъ, якъ пріиздытымуть (бо воны за 25 верстовъ отъ города) да[въ] ему карбованцивъ зъ 10 на обиходку, и оставивъ у сынивъ гостювати. Посли того Петро навидуетьця до сынивъ у городи, бо я бильше живу на хутори.
Списокъ зъ «Москалевои Крыныци» пославъ у Москву до старого Щепкина, тай писавъ: гляди, кажу, старый, до тебе зъ того свита Тарасъ буде! Дякуе и не надякуетьця. Ты, брате, Тар. Григор. теперъ у Питери. Позбиравши таке, якъ Крыныця, Чернець, Майскій вечиръ и проч. що, тай тыснувъ бы въ друкарни: нехай идуть на свитъ Божій, а якъ що самъ не захочешъ хлопоту, то чи не визметьця панъ Кулишъ? Винъ, видно, парняга добрый. Я его записки украиньски маю и читаю — не начитаюсь.
Твій до вику Я. Кухаренко.
[Подаеться за виданням: Тарас Шевченко. Повне зібрання творів / Під ред. С. Єфремова. — К., 1929. — Т. III. Листування. — С. 303-304.]
Отредактировано Хоперець (2013-02-17 17:26:57)