ЗАСВИСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ
Засвистали козаченьки в похiд з полуночi,
Заплакала Марусенька своï яснi очi. 2 р.
«Не плач, не плач, Марусенько, вiзьмем тя з собою,
Як будемо вiд’ïжджати в чужую сторону!» 2 р.
«Ой iдь та iдь, мiй миленький, та не забавляйся,
На конику вороненькiм назад ворочайся!» 2 р.
«Ой Бог знає, Бог вiдає, чи я повернуся:
Кiнь вороний на подвiр’ï чогось iспiткнувся!» 2 р.
Ой шли ляхи на три шляхи, дороги питали:
«Чи сюди козаки йшли, чи ви не видали?» 2 р.
Bci поляки, йшли, по три конi мали,
Хвалилися поляченьки, що вони звоювали. 2 р.
«Ми пiдемо, пане-брате, козакiв рубати,
А як прийде зла година будем утiкати!» 2 р.
Розплачеться, розтужиться Потоцького жона:
«Чи я ж тобi, пане Потоцький, давно не товкла?» 2 р.
Давно уже ти, Потоцький, козакiв воюєш,
Та козакiв не звоюєш — свою силу згубиш!» 2 р. 
l
ОЙ НА ГОРI ТА ЖЕНЦI ЖНУТЬ
Ой на горi та женцi жнуть,
Ой на горi та женцi жнуть,
Хор: А попiд горою,
Попiд зеленою
Козаки йдуть,
Козаки йдуть.
Попереду Дорошенко,
Попереду Дорошенко
Хор: Веде своє вiйсько,
Вiйсько запорозьке
Хорошенько,
Хорошенько.
Посерединi пан хорунжий,
Посерединi пан хорунжий,
Хор: Пiд ним кониченько
Пiд ним вороненький,
Сильний дуже,
Сильний дуже.
А позаду Сагайдачний,
А позаду Сагайдачний,
Хор: Що промiняв жiнку
На тютюн та люльку, -
Необачний,
Необачний.
Гей, вернися, Сагайдачний!
Гей, вернися, Сагайдачний!
Хор: Вiзьми свою жiинку,
Вiддай назад люльку,
Необачний,
Необачний.
Менi з жiнкою не возиться,
Менi з жiнкою не возиться,
Хор:А тютюн та люлька
Козаку в дорозi
Знадобиться,
Знадобиться.
Гей, хто в лузi, озовися!
Гей, хто в лузi, озовися!
Хор: Та викрешем вогню,
Та запалим люльку,
Не журися!
Не журися!
Песня принадлежит древнему Запорожскому казачеству. Упоминаемые в ней, Дорошенко был гетманом украинского казачества, а Сагайдачный – атаманом Запорожской сечи. Все песни запорожских и украинских казаков, после уничтожения Сечи (1775 г.), перешли по наследству к кубанским (черноморским) казакам.
РОЗПРЯГАЙТЕ, ХЛОПЦI, КОНI
Украинская народная песня
Розпрягайте, хлопцi, конi
Та лягайте спочивать,
А я пiду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.
Копав, копав криниченьку
У вишневому саду...
Чи не вийде дiвчинонька
Рано–вранцi по воду?
Вийшла, вийшла дiвчинонька
В сад вишневий воду брать,
А за нею козаченько
Веде коня напувать.
Просив, просив вiдеречка,
Вона йому не дала,
Дарив, дарив з руки перстень,
Вона його не взяла.
Знаю, знаю, дiвчинонько,
Чим я тебе разгнiвив:
Що я вчора iз вечора
Iз другою говорив.
Вона ростом невеличка,
Ще й лiтами молода,
Руса коса до пояса,
В косi лента голуба.
Та не в стрiчку я влюбился *
I не в русую косу.
А у дiвчину влюбився,
В ïï дiвочу красу.
